Українці в Італії розповіли, як пережили локдаун

Багатотисячна українська діаспора в Італії цьогоріч опинилася у центрі надзвичайної ситуації через раптовий карантин унаслідок пандемії COVID-19, і тепер наші співвітчизники розповідають, чим жили всі ці місяці та яким бачать своє майбутнє.

Як передає Укрінформ з посиланням на портал «Стожари», про це одному з українських ЗМІ розповіла українська журналістка з Рима Маріанна Сороневич.

Як зазначається, Італія стала першою європейською країною, яка сильно постраждала від COVID-19. Перші карантинні заходи були введені в країні 23 лютого 2020 року. Жорстка фаза карантину тривала більше двох місяців, і він дуже відрізнявся від того, який був введений в Україні. По всій країні було заборонено виходити з дому, за винятком випадків гострої необхідності: за покупками, винести сміття з хати, для звернення до лікаря і т. д. При виході з дому громадяни повинні були мати з собою автосертифікати, що пояснюють причину виходу за межі житла. Документи реєструвалися на сайті органів внутрішніх справ, а їх наявність контролювалося тимчасовими блокпостами на вулицях міст і на заміських дорогах.

Правила карантину були настільки суворими, що в певні періоди був регламентований навіть вигул домашніх тварин: віддалятися від будинку на великі відстані строго заборонялося.

Зауважується, що українська діаспора в Італії налічує понад 240 тисяч осіб, що мають посвідку на проживання. Ця цифра не враховує тих, хто працює в країні нелегально. Також в неї не входять циркулярні мігранти, які, користуючись безвізовим режимом, приїжджають сюди на кілька місяців для роботи.

Як зазначається, згідно з даними Національного інституту статистики Італії (ISTAT), на початок 2020 року найбільша кількість легально працюючих українців (понад 22%) було зареєстровано в Ломбардії. Цей регіон виявився найбільш ураженим епідемією. Понад 77% працюючих в Італії українців – жінки, які знаходять тут роботу в секторі домашнього господарства. Старіюча Італія має гостру потребу в доглядальницях і домробітниця. Багато українок, які були зайняті в якості домашніх працівниць в італійських сім’ях, тимчасово втратили роботу через страх приймаючої сторони допускати в свій будинок сторонніх.

Втрата роботи, непрогнозована тривалість періоду нестабільності і страх заразитися – все це штовхало багатьох до повернення в Україну, йдеться у публікації. У той час, коли епідемія в Італії була в розпалі, в Україні про неї чули в основному зі ЗМІ. Співвітчизники з недовірою ставилися до тих, хто повертався з-за кордону. У соціальних мережах з’являлися відверто ворожі та дискримінаційні коментарі. Хтось із італійських українців все ж наважувався повернутися на батьківщину, але більшість залишилися. Вони боролися з невизначеністю, страхами, а деякі – і з хворобою.

Люди із розумінням ставилися до вказівок місцевої влади, адже величезна кількість тих, хто заразився, та статистика смертності були вагомими аргументами. Як зазначається, до середини серпня в Італії було виявлено понад 250 тис. випадків захворювання, з них понад 35 тис. людей померли.

Львів’янка Наталія Я., яка живе в Центральній Італії, вважає, що інформація про епідемію була надмірною. Вона поділилася в соцмережах своїм станом в той час: «Я мала шалену депресію від залякування і журналістського терору в соціальних мережах і ТБ. Це було просто знущання над людьми, в тюрму посадили мільйони. Мені пощастило спецрейсом втекти в Україну. Трохи карантину, а потім сім’я, справи. Життя налагодилося. ТБ більше не включаю і вам дивитися не раджу», – йдеться у публікації.

Марія Гайдай, родом з Черкас, працює в місті Варезе, що в регіоні Ломбардія, розповідає: «Я навіть не думала їхати в Україну, боялася, що можу бути інфікованою, і не хотіла наражати на небезпеку мою сім’ю».

Приблизно ті ж емоції були у Анни Колмійчук, яка живе в Мілані. «Було морально дуже важко, оскільки переживала за батьків, які проживають в Україні. Додому їхати не хотіла, оскільки не хотіла ризикувати здоров’ям батьків, в разі, якщо могла б мати вірус », – згадує вона.

Ігор Дорош, український підприємець в Неаполі, вважає, що повернення під час епідемії – не найкраща ідея: «Під час карантину краще утриматися від поїздок на батьківщину. Так ми уникнемо реальних загроз зараження для себе і своїх близьких».

Крім величезної кількості втрачених людських життів, пандемія коронавируса страшна колосальними збитками, які вона завдала економіці Італії. Через двомісячну зупинку підприємства і комерційні заклади не могли платити податки. З боку італійської влади були виплачені населенню величезні дотації і субсидії з держскарбниці, (в тому числі українцям). Вже зрозуміло, що туристичний бізнес зіткнувся з неймовірно важкою кризою, такого не було й з часів Другої світової війни.

Однак Італія дотримується оптимістичного гасла «Все буде добре!», який поширювався з початку карантину. «Після тривалого локдауна італійська держава допомогла бізнесу деякими соціальними виплатами, а також надала можливості відстрочки платежів і банківського фінансування. Це допомогло бізнесу заново стартувати після відкриття країни. У послекарантінний період хочеться вірити в те, що цей жах вже не повернеться в таких масштабах. Але ми чітко розуміємо, що без дотримання елементарних правил тепер ніяк. Ми отримали колосальний досвід, і я знаю точно, що світ вже не буде таким, як раніше», – розповідає Дорош.

Як зазначається, загалом італійський уряд був вельми лояльним до іноземців, які працюють в Італії: заочно і автоматично продовжувалися дозволи на роботу під час карантину, спрощувалися процедури на майбутнє.

У публікації розповідається про кількох місцевих українців, які скористалися карантином, аби побудувати своє майбутнє в Італії.

Зокрема, Ганна Колмийчук розповідає, що її локдаун був дуже суворим: у квітні і травні жінка взагалі не виходила з дому. Вона працювала в одному з міланських готелів, але мріяла про іншу професійну кар’єру, і під час карантину досягла мети. Ще до локдауну Колмийчук розпочала навчання, аби отримати кваліфікацію податкового оператора, уповноваженого подавати декларації про особисті доходи від імені громадян при одному з провідних італійських профсоюзів CAF ACLI Milano. І зараз вона розпочала роботу за новою спеціальністю. Колмийчук розповідає, що навчання допомогло відволікатися від переживань, і каже, що використала карантин, аби змінити своє життя в Італії.

Юрист Ігор Дорош живе в Італії вже 8 років. Підтвердив тут дві свої вищі освіти і створив консультаційну компанію в бізнес-центрі Неаполя, яка надає правову допомогу, і бюро перекладів. Розповідає, що разом із родиною суворо дотримувалися усіх рекомендацій і обмежень під час карантину і продуктивно використав цей період. Дорош зізнається, що нарешті приділив увагу своєму здоров’ю, почав займатися спортом та закінчив кілька онлайн-курсів. Він також працював волонтером в італійському Червоному Хресті, моніторив зміни законодавства, правил і обмежень та інформував про це українців в Італії на своїй сторінці в Фейсбуці.

Дорош також займався розвитком свого бізнесу. «До сектору онлайн-послуг нашої компанії стали звертатися через карантин навіть ті, хто завжди був прихильником особистих зустрічей», – розповів юрист.

На думку Маріанни Сороневич, в українців є досить багато мотивів залишатися в гостинній Італії і далі. «Загалом, кожен виніс свої уроки з атаки коронавируса. Як би там не було, переважна більшість не планує кидати насиджені місця і розлучатися з працюючим бізнесом», – резюмує журналістка.

Джерело