Треба пройти через страшну та жахливу біль, щоб усвідомити, що ти її створюєш сама

Я хoчу, щоб жінки були сильними… Не настільки, щоб тягати мішки на спині…


Ні… А щоб вони могли закрити двері перед носом людини, яка їм не приносить радості… Щоб не давали себе в образу, були самодостатніми, цілісними і були переповнені повагою до себе…
Щоб вони не боялися самотності, щоб вони любили себе настільки сильно, щоб не змогли дозволяти нікому їх принижувати… Щоб вони доглядали за собою зовні, а тим часом ставали багатшими всередині та наповнювалися гармонією, і перестали вважати найсильнішим болем – нерозділене кохання, а метою всього життя – вискочити заміж!
Я хочу, щоб кожна жінка відчула свою силу… Щоб припинила брехати сама собі та погоджуватися на те, чого насправді вона не хоче…
Щоб вона не була такою, яку можна змінити і підкоригувати…
А просто була сама собою, і в першу чергу прислухалася до самої себе!
І я знаю, що іноді треба пройти через страшну й жахливу біль, щоб усвідомити, що ти її створюєш сама. Провести себе колами пекла та дійти туди, де все сходиться й усвідомлюється в один прекрасний та істинний момент життя.
Де приходить цінність всього досвіду та пройденого шляху. Де живуть паростки прийняття себе, своїх бажань і любові до себе…


Після кожного переломного моменту треба заново вчитися ходити, чути, відчувати, мислити, вірити та набувати нову надію! Все спочатку! І завжди інакше!
Будьте вдячні… За біль, який пройшли, за новий досвід та розчарування… Живучи тією собою, яка є зараз і  яка кожну мить стає інакшою.
За можливість усвідомлювати та відчувати. За ритми життя в собі.
За силу бути собою справжньою. Створеною і народженою самою собою.
За цілісність світла та тіні.
За Себе Таку…

Джерело