Чому Надійку держава не визнає дитиною захисника України?

В цей день тато мав би нести маленьку Надійку на руках, але тепер вона несе його портрет…
На фото – моя подруга Олександра Гончарук з донечкою. 16 січня 2018 року вони втратили свого Героя – Андрій Витвицький “Спікер” загинув під Авдіївкою.

Спікер і Михайло Дімітров “Гайдамака” підірвалися на міні. Обоє – добровольці ДУК ПС. Обох – не визнали загиблими на війні.
Я пам’ятаю прощання на Майдані – сотні людей прийшли віддати останню шану воїну, який відстоював Україну на Майдані, а потім пішов добровольцем на війну. Брав участь у захисті Красногорівки, Пісків, Авдіївки.
А загибель двох захисників так і не визнали бойовими втратами. Прес-центр штабу АТО у звіті за 16 січня підло мовчав. Бо добровольці… І якщо держава спромоглася з боєм визнавати офіційно захисниками виживших, то загиблі, такого права не отримали. Посмертно статус учасника бойових дій, як я колись писала, не надають. Хіба через суди.

Сім’ї третій рік борються за те, аби доньок Спікера і Гайдамаки визнали “членами родин загиблих в АТО”. Третій рік їх принизливо перекидають з кабінету в кабінет. Третій рік нічим не можуть зарадити депутати, журналісти та інші чиновники.

Чому Надійку держава не визнає дитиною захисника України? Війна у неї забрала батька. росія зробила напівсиротою. Чи може держава нарешті це визнати?

Чи може нарешті держава визнати всіх загиблих добровольців своїми захисниками, чиї життя зупинила війна з росією?

А повинна була б.
Заради дітей, яких більше ніколи
батько не візьме на руки. Ніколи…

Джерело